Ми думаємо, рухаємося, відчуваємо біль, закохуємося, запам’ятовуємо і забуваємо — і за всім цим стоїть одна система. Нервова система людини керує буквально кожною функцією організму — від серцебиття до складного рішення, яке ми приймаємо роками.
При цьому більшість людей мають про неї дуже приблизне уявлення: «мозок і нерви». Насправді це складна, багаторівнева структура, де кожна частина виконує свою роль. І розуміння цієї структури допомагає краще розуміти, що відбувається, коли щось іде не так.
Із чого складається нервова система людини
Нервова система людини поділяється на дві великі частини — центральну і периферичну. Вони нерозривно пов’язані між собою і постійно обмінюються інформацією.
Центральна нервова система — це командний центр. Вона отримує інформацію, обробляє її і формує відповідь.
Периферична нервова система — це мережа провідників. Вона передає сигнали між центральною нервовою системою і рештою тіла.
Основна структурна одиниця нервової системи — нейрон. Це спеціалізована клітина, яка здатна генерувати і передавати електричні імпульси. У людини налічується близько 86 мільярдів нейронів — і кожен з них може утворювати тисячі зв’язків з іншими клітинами.
«Нервова система людини — найскладніша структура у відомому нам Всесвіті. І більшість її можливостей ми досі не до кінця розуміємо.»
Центральна нервова система
Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку. Обидві структури захищені кістковим «футляром» — черепом і хребтом — і додатково оточені трьома оболонками і шаром спинномозкової рідини.
Головний мозок
Головний мозок — найскладніша частина нервової системи. Його маса у дорослої людини становить приблизно 1300–1400 грамів. При цьому він споживає близько 20% усієї енергії організму — незважаючи на те що становить лише 2% від маси тіла.
Головний мозок складається з кількох відділів, кожен із яких виконує свої функції:
- великі півкулі кори — відповідають за свідомість, мислення, мовлення, пам’ять, емоції і довільні рухи. Права півкуля керує лівою половиною тіла і навпаки;
- лобова частка — планування, прийняття рішень, контроль поведінки і мовлення;
- тім’яна частка — обробка тактильної інформації, просторова орієнтація;
- скронева частка — слух, пам’ять, розпізнавання обличь і мовлення;
- потилична частка — обробка зорової інформації;
- мозочок — координація рухів, рівновага, точність рухових актів;
- стовбур мозку — регулює базові функції виживання: дихання, серцебиття, рівень свідомості. З’єднує головний мозок зі спинним;
- гіпоталамус — координує роботу нервової і ендокринної систем, регулює температуру тіла, апетит, спрагу і цикл сон-неспання;
- таламус — «сортувальний вузол»: через нього проходить майже вся сенсорна інформація перед тим, як потрапити до кори.
Спинний мозок
Спинний мозок розташований усередині хребетного каналу і тягнеться від основи черепа до рівня першого-другого поперекового хребця.
Він виконує дві ключові функції. Перша — провідникова: передає сигнали між головним мозком і тілом в обох напрямках. Друга — рефлекторна: забезпечує прості рефлекторні відповіді без участі головного мозку. Наприклад, відсмикування руки від гарячого відбувається ще до того, як мозок «усвідомив» біль.
| Відділ головного мозку | Основні функції |
|---|---|
| Кора великих півкуль | Мислення, мовлення, пам’ять, свідомість |
| Лобова частка | Планування, рішення, контроль поведінки |
| Скронева частка | Слух, пам’ять, мовлення |
| Потилична частка | Зір, обробка зорової інформації |
| Мозочок | Координація, рівновага, точність рухів |
| Стовбур мозку | Дихання, серцебиття, рівень свідомості |
| Гіпоталамус | Температура, апетит, гормони, сон |
Периферична нервова система
Периферична нервова система охоплює всі нервові структури поза межами головного і спинного мозку. Це величезна мережа нервів, гангліїв і рецепторів, яка пронизує все тіло.
Вона поділяється на два великих відділи — соматичний і вегетативний.
Соматична нервова система
Соматична нервова система забезпечує свідому взаємодію з навколишнім середовищем. Вона працює у двох напрямках.
Аферентні волокна — сенсорні — передають інформацію від органів чуття, шкіри, м’язів і суглобів до центральної нервової системи. Завдяки їм ми відчуваємо дотик, температуру, біль, положення тіла в просторі.
Еферентні волокна — рухові — передають команди від мозку до скелетних м’язів. Завдяки їм ми рухаємося, говоримо, пишемо.
Вегетативна нервова система
Вегетативна нервова система регулює роботу внутрішніх органів — серця, судин, легень, травної системи, залоз. Вона діє автономно, без нашої свідомої участі.
Вегетативна система поділяється на два відділи:
- симпатичний — мобілізує організм у стресових ситуаціях: прискорює серцебиття, підвищує тиск, розширює бронхи. Реакція «бийся або тікай»;
- парасимпатичний — забезпечує стан спокою і відновлення: сповільнює серцебиття, активує травлення, знижує тиск. Реакція «відпочивай і перетравлюй».
Баланс між цими двома відділами і визначає стан вегетативної нервової системи людини.
«Соматична система дає нам можливість діяти у світі. Вегетативна — підтримує нас живими, поки ми це робимо.»
Черепні і спинномозкові нерви
Периферична нервова система включає 12 пар черепних нервів і 31 пару спинномозкових нервів.
Черепні нерви виходять безпосередньо з головного мозку і іннервують структури голови і шиї — органи чуття, м’язи обличчя, а також деякі внутрішні органи через блукаючий нерв.
Спинномозкові нерви виходять із спинного мозку через отвори між хребцями і розгалужуються до м’язів, шкіри і органів тулуба та кінцівок. Їх пошкодження при остеохондрозі або грижі диска і викликає біль, оніміння або слабкість у відповідній зоні.
Як нервова система передає інформацію
Нейрони спілкуються між собою за допомогою електрохімічних сигналів. Усередині нейрона сигнал передається як електричний імпульс. На межі між двома нейронами — у синапсі — електричний сигнал перетворюється на хімічний: виділяються нейромедіатори, які передають сигнал наступній клітині.
Нейромедіатори — це хімічні «посланці» нервової системи. Найвідоміші з них:
- Дофамін — пов’язаний із системою винагороди, мотивацією і руховим контролем. Його дефіцит лежить в основі хвороби Паркінсона.
- Серотонін — впливає на настрій, сон і апетит. Порушення серотонінової системи пов’язують із депресією.
- Ацетилхолін — ключовий медіатор рухових команд і пам’яті.
- Гамма-аміномасляна кислота — головний гальмівний медіатор. Знижує збудливість нейронів.
- Глутамат — головний збуджувальний медіатор. Бере участь у навчанні і пам’яті.
- Норадреналін — пов’язаний із реакцією на стрес і рівнем уваги.
Баланс між збудженням і гальмуванням у нервовій системі — основа її нормальної роботи. Коли цей баланс порушується, виникають різні неврологічні або психіатричні стани.
Чому нервова система така вразлива
Нейрони — дуже чутливі клітини. Вони практично не відновлюються після загибелі — на відміну від більшості інших клітин організму. Саме тому пошкодження нервової системи часто мають тривалі наслідки.
Нервова тканина надзвичайно чутлива до:
- нестачі кисню — навіть кілька хвилин без кровопостачання призводять до загибелі нейронів;
- токсичних речовин — алкоголь, деякі ліки і промислові хімікати пошкоджують нервові клітини;
- запалення — інфекції або аутоімунні процеси можуть уражати мозок і нерви;
- механічного тиску — здавлювання нерва при грижі диска або пухлині порушує його провідність.
При цьому нервова система має і певний потенціал до відновлення. Нейропластичність — здатність мозку перебудовувати нейронні зв’язки — лежить в основі реабілітації після інсульту, травм і інших уражень.
Нервова система людини — це те, завдяки чому ми є собою. Вона визначає не лише наші рухи і відчуття, а й думки, спогади і характер. Розуміти її будову — значить розуміти себе трохи краще.
